Читаем Як Україна втрачала Донбас полностью

У той момент обіймати таку посаду могла тільки людина «сім’ї», оскільки сам Міндох, як відомо, очолював близький до Януковича Олександр Клименко. Зробити таку кар’єру лише за п’ять років та ще й у такому регіоні, як Донбас, випадкова людина не могла. Але у Бондаренка були впливові покровителі. Його зв’язки не обмежувалися одним тільки Сичинавою. Однофамілець Вадима Бондаренка — Едуард Бондаренко, який разом із ним перебував у фракції ПСПУ, ще з початку 2000‑х років був партнером Віталія Белякова, який очолював «сімейну» компанію ДРФЦ. А у 2012 році вже сам Едуард Бондаренко очолив підконтрольну «сім’ї» компанію «Донбасенерго». Ці факти дозволяють стверджувати, що Павло Губарєв зовсім не був «людиною з нізвідки», як вважалося спочатку, а насправді завжди був пов’язаний з оточенням Януковича.

Після виборів 2006 року Губарєв зайнявся рекламним бізнесом. Щоправда, за твердженнями обізнаних людей, це був більшою мірою бізнес Вадима Бондаренка, в якому Павло був лише молодшим партнером. У 2008 році Губарєв став директором у компанії ПКФ «Рекком», засновником якої була мати Вадима Бондаренка — Ніна Іванівна. Пізніше Губарєв зареєстрував уже власну компанію «Патисон», яка займалася розміщенням реклами. До політики ж майбутній «народний губернатор» на деякий час охолов. До своєї раптової появи на політичній арені у 2014 році він практично не світився на публіці.

За словами колишнього прес–секретаря донецького мера Олександра Лук’янченка Максима Ровінського, за раптовою появою Губарєва у березні 2014 року стояв саме Вадим Бондаренко, який був тіньовим організатором висунення свого давнього знайомого у «народні губернатори». «У мене немає доказів, але я впевнений, що в тому, як Губарєв потім проявився, Бондаренко зіграв певну роль. Чи то він давав йому гроші, чи то через нього Губарєва фінансувала Росія. Але щось точно було», — розповідав Ровінський, даючи коментар для цієї книги.

За словами Ровінського, Губарєв активізувався у період революційного протистояння в Києві. Політична криза, що охопила країну, не могла залишити його байдужим. Будучи російським націоналістом–євразійцем Губарєв, звичайно ж, ніяк не міг співчувати українським націонал–демократам та їхнім європейським устремлінням.

Після цієї зустрічі Губарєв на якийсь час знову зник. Чим займався майбутній лідер проросійського заколоту в цей період — не ясно. Сам Павло Губарєв про це у своїй книзі майже нічого не писав. Згадував тільки, що був присутнім на з’їзді депутатів усіх рівнів у Харкові 22 лютого. Однак уже після повалення Януковича, за тиждень до весни, Губарєв знову з’явився в Донецьку. І, за словами Максима Ровінського, який зустрів його тоді, це була вже зовсім інша людина.