Читаем Декамерон полностью

О Боже, я нещасна!Невже того не зможу повернути,Що доля одняла мені напасна?Не знаю я, що діється зо мною,Та серце б'ється зновуВ передчутті блаженства неземного…О раю мій, єдиний мій покою,Скажи мені хоч слово -Не жду я втіхи більше ні од кого,Од тебе лиш одного…Лише з тобою можу я забутиЖурбу мою, скорботу повсякчасну.Якась нова, незнана ще одрадаМені бентежить душу,Ллючи бальзам на давню в серці рану.Жаги нової непоборна влада,Се визнати я мушу,Мене вже охопила полум'яноЙ тривожить ненастанно -Незмога і вночі мені заснутиОд страсті, що палає непогасно.Скажи ж, коли моя здійсниться мрія,Скажи мені, мій милий,Коли з'єднає нас палке кохання?Я вірю - не зведе мене надія,Та ждать не маю сили:Нехай коротким буде час чеканняІ вічним - раювання!З тобою в парі хочу я відчути,Яке життя чудове і прекрасне!Прийди ж, коханий, у мої обійми -В любовній тій розкошіЯ без вагань і без жалю потону.Палким цілунком душу з мене вийми,О любий мій, хороший!А я тебе, клянуся, вже до сконуНе випущу з полону!Як я люблю, повинен ти збагнути -Про те моя канцона каже ясно.

Ся канцона дала всьому товариству на догад, що якесь нове, радісне кохання оволоділо Філомениним серцем; із слів пісні виходило, що вона свого любого вже не тільки очима спізнала, і всі вважали її щасливою, а дехто навіть заздрив їй непомалу. Та як пісня скінчилась, королева вгадала, що завтра буде п'ятниця, і звернулась до всіх ласкавим голосом:

– Ви знаєте, шляхетні дами й кавалери, що завтра в нас день, присвячений пам'яті хресних мук Господа нашого; як ви пригадуєте, ще за королювання Неїфіли ми одсвяткували його побожно, утримавшись од веселих оповідань, так само як і наступну суботу. Бажаючи йти за спасенним прикладом Неїфіли, я гадаю, що пристойно буде нам завтра й позавт-рьому не вдаватись у потішні бесіди, як ми те зробили й на тім тижні, а спогадати благочестиво, що в сії дні для рятунку душ наших сподіялося.

Усім сподобалась побожна мова нової королеви; коли вона розпустила їх, ішлося вже до півночі, і всі пішли на спочинок.

Кінець сьомому дню

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Зачинається восьмий день, у який під проводом Лауретти говориться про різні штуки, що то раз у раз люди людям строять: жінки чоловікам, чоловіки жінкам або чоловік чоловікові


Уже проміння сходового світила заблисло в неділю рано на верхогір'ї, розігнавши темнощі і розвиднивши все навколо, як королева встала з своїм товариством і, погулявши якусь часинку по росяній травиці, пішли десь о дев'ятій до сусідньої церковці слухати служби Божої; повернувшись додому і пообідавши весело й любо, поспівали трохи й потанцювали, а тоді з королевиного призвоління хто хотів міг піти одпочити. Як же сонце звернуло на третій пруг, всі посідали коло того прегарного водограю ддя звичної бесіди, як веліла королева, і з її наказу Неїфіла розпочала так.


ОПОВІДКА ПЕРША


Гульфард позичає в Гаспарруола гроші і, домовившись із його жінкою, що переночує з нею за таку саму суму, оддав їй ті гроші і каже Гаспарруолові при ній, що він вернув позичку, а та присвідчує, що се правда


Перейти на страницу:

Похожие книги

12 великих трагедий
12 великих трагедий

Книга «12 великих трагедий» – уникальное издание, позволяющее ознакомиться с самыми знаковыми произведениями в истории мировой драматургии, вышедшими из-под пера выдающихся мастеров жанра.Многие пьесы, включенные в книгу, посвящены реальным историческим персонажам и событиям, однако они творчески переосмыслены и обогащены благодаря оригинальным авторским интерпретациям.Книга включает произведения, созданные со времен греческой античности до начала прошлого века, поэтому внимательные читатели не только насладятся сюжетом пьес, но и увидят основные этапы эволюции драматического и сценаристского искусства.

Александр Николаевич Островский , Оскар Уайльд , Фридрих Иоганн Кристоф Шиллер , Иоганн Вольфганг фон Гёте , Педро Кальдерон

Драматургия / Проза / Зарубежная классическая проза / Европейская старинная литература / Прочая старинная литература / Древние книги