Читаем Brute force (СИ) полностью

Як виявилося, ми прямували до резиденц Шатерей - мсця проживання Лашури на Святй земл. Тут для представникв королвських смей та особливо багатих аристократв навть були власн матки, до яких вели клька окремих вулиць. Бльше схожий на маленький палац, наш будинок знаходився трохи осторонь вд нших займав значно бльшу длянку.

Всередин нас уже чекали лед Майя з служницями. Завтра буде напружений день, тому вс зараз заклопотан. Мене одразу ж вдправили допомагати по господарству, чому я був тльки радий. Радий не тому, що доводилося прибирати та тягати усляк мшки а тому, що мен дозволили скинути з себе це лахмття, яке тут помилково називають одягом! Кайя ще й посмялася, мовляв, де я тут соб одяг знайду... Ставши перед дзеркалом я змг вперше у цьому свт взуально оцнити тло свого донора: невисокий хлопець, вк визначити уже не можна, ранше чорне волосся бля корння було абсолютно сивим, статура викривлена непропорцйно нарощеними м'язами та порваними сухожиллями. Обличчя втратило будь-як расов особливост, перетворившись на бездушну маску. Не красень, але на виродка ще не тягну. Принаймн тепер я розумю, чому мене запхали у цей мереживний кошмар - хвастощ, щоб х...

Проввши мене по матку, лед Майя накидала мен план робт на увесь день пояснила розклад мого життя в Академ. Ну а дал пшла тривала робота: прибрати кмнату, перенести туди реч й розпакувати х, перейти в наступну... Будинок був триповерховим, тому роботи мен вистачало: там потримати, тут переставити, туди перенести. Я навть вже почав отримувати задоволення, коли мене покликали на обд. тльки тут я згадав, що звичайним людям потрбно час вд часу сти. У мене таких проблем не виникало, оскльки наноботи сам збирали потрбн сполуки прямо всередин органзму. Але зараз в мене була серйозна потреба в органц для вирощування самих наноботв! Довелося закруглятися йти обдати разом з служницями.

За цей час служниц вже встигли трохи обжитися на новому мсц тому кухня, на якй ми влаштувалися, виглядала довол затишно, а в повтр витав запах свжо випчки, вд яко в мого тла почала нтенсивно видлятися слина, заважаючи вльному диханню.

Крм мене та лед Май в цьому палац знаходилося ще дв служниц, як постйно супроводжували королеву, де б я не зустрв. нколи х навть можна було сприйняти за двйнят, настльки були схожими. Тльки волосся рзного кольору. Такий-соб живий контраст чорного та блого. Дивно, що я дос не чув хнх мен. завжди вони були чимось зайнят. Наприклад зараз вони серврували стл, поки лед Майя розливала трав'яний вдвар.

- Помийте руки. - нагадала мен гувернантка, щойно я зайшов.

- Уже. - я пдняв стерильн долон. - Що ще робити?

- Нчого. Твоя робота майже закнчена, а нам ще доведеться пдготувати на завтра вбрання для мс Кай та мс Ханл... - замовкла свтленька з служниць, так не поставивши тарлку на стл. - Кейнс, а де твй костюм?

Спрацювало! Я клька годин крутився поруч з ними, а вони так нчого й не помтили! Прикрившись ммкрилом, я дуже плавно змнював вигляд мтованого одягу, поки не замнив його новим образом. Зараз на мен був звичний ще з Нью-Йорку прикид Алекса Мерсера, щоправда я його пдправив пд нов пропорц тла та мсцеву моду.

- Залишив у кмнат. Щоб не забруднити.

- Але ж вн призначений для роботи! - одразу ж вклинилася темненька. - Пан Лашура дуже хотла, щоб ти виглядав солдно...

- Виглядав як блазень. Я не ходяча прикраса. Повинен займатися длом.

- Я розумю, але Величнсть буде незадоволена.

- Це - робочий одяг. Костюм - публчний. Все правильно.

- Юний хлопче, ваш костюм якраз покликаний привертати увагу. - нчим не показуючи сво емоц додала лед Майя, сдаючи за стл. - Але в одному Ви прав.

- В чому?

- Цей одяг Вам дйсно личить. - закнчила вона балаканину ми перейшли до трапези.

Ну що ж, принаймн за вдсутност Лашури я тепер можу спокйно ходити пд ммкрилом, а з часом я поступово змнюватиму текстури хнього 'вбрання', потм нхто навть не здогадаться, що це мй справжнй вигляд.

Обд пройшов у тиш, яку переривав лише черговий буркт мого кишечника. Коли ж я впорав одну тарлку з пиржками вже потягнувся до друго, двйнята посмхнулися виклали на стл ще дв - розумниц! Я х заковтнув майже не пережовуючи. Думав, що мен стануть доркати за мою невиховансть, але вони лише дивилися на мене, наче на якогось кота перед сметаною, посмхалися, постйно пдкладаючи мен ще щось ствне. Хвилюватися вони почали, коли я проковтнув три тарлки пиржкв, дожовував буханку хлба, не збирався зупинятися.

- Пвобафте. - спробував сказати я з набитим ротом забувши, що вн у мене тепер замсть модулятора.

- Ти завжди стльки си?

- Н.- я виршив трохи пригальмувати, поки нанти розбжаться по тлу, звльняючи простр у кишечнику. - Треба вдновити форму. Органзм виснажений. Потрбно багато харчуватися. Активно рухатися.

- Все так серйозно?

- Дуже. Черствий хлб ?