'Небезпека обвалу. Покиньте будвлю.' - вискочило попередження костюму, а на тривимрнй карт засвтився сусднй з вокзалом хмарочос, що завалювався прямо на них. Не гаючи часу, Церес пдхопив на руки двчину з компаньйоном, дременув геть з вокзалу. Та цього разу вдача вдвернулася вд них, вже на сходах стеля звалилася вниз. Величезна плита грантно стел за секунду подолала вдстань до пдлоги, збиваючи вткача з нг, а потм...

Церес вдкрив оч й втупився у подушку. Сон! Вн уперше вирвався з свого сну! Невже вн уже готовий? Та н, не може бути. Кей же йому сказав, що вн зможе вийти лише тод, коли зможе перебороти себе, коли змниться всередин. Невже для цього треба було всього лиш ще раз загинути? Н, тут щось зовсм нше. А може сенс був у тому, щоб знайти соб там друга? одразу ж втратити. Н, нчого не зрозумло. Жодне з припущень не витримувало няко критики. Чи мг вн уникнути смерт? Може й мг. Чи мг вн врятувати двчину? Навть пожертвувавши собою? Хлопець дуже добре встиг вивчити свй костюм, пережити такий обвал шансв не було - в цьому вн не сумнвався. Надто вже яскравими були спогади, вдчуття чужого тла на руках, вддача автомата, бль поранено ноги... Повернувшись на спину, Тайто втупився у стелю, раз за разом прокручуючи у голов увесь прожитий Там день, мозок слухняно вдтворював побачене в пошуках вдповд. В якийсь момент в голов просто не залишилося думок. Тиша, мсячне свтло з вкна, звуки природи з ботанчного саду - ось все, на що вистачило його уваги. Ну ще на якийсь твердий предмет пд спиною - уже клька хвилин муля. Витягнувши з-пд себе залишки розчавленого збиральника, Тайто вже звично висмоктав з нього мзерний запас каталзатора... лише псля цього зрозумв, що зробив!

Пдрвавшись з лжка, Церес витрщився на понвечений корпус робота. Не пробитий, не розрзаний - просто розчавлений, неначе на нього випадково наступили. От тльки звдки вн тут мг взятися?! Церес ще клька секунд дико озирався довкола, лише через деякий час зрозумв, що уже давно прокинувся. Але збиральник пд ногами нкуди зникати не поспшав. What the fuck?! Вдкривши вкно, хлопець довго вдихав чисте повтря, не в змоз забути останн мит свого сну. А чи сну? Сни не могли перейти в реальний свт - це казочка для дтей. А може все це дйсно був не сон? Може цефи насправд снували? Та н, не може бути! Хоча, з ншого боку, якщо подумати, ефр був вдомий Там. Значить якийсь зв'язок мж цими двома свтами все ж сну! Треба неодмнно все роззнати. в першу чергу - розпитати Кея - вн точно зна правду!

Почухавши потилицю, Тайто вдчув якусь неправильнсть. Не врячи свом почуттям, вн вкотре пдйшов до дзеркала, очкуючи побачити там сво змарнле обличчя. Але цього разу реальнсть трснула - обличчя хлопця дйсно не змнилося, от тльки оч його були прикрит жовтуватим склом взора. Н, це маячня! Такого не може бути! Вн нарешт збожеволв!

Раптом усе збудження наче втром здуло, Церес уже по-новому оглянув свт перед собою. HUD слухняно викинув список усх застосованих до нося заходв звично згорнувся в трей, звльняючи поле зору, а взор прнув кудись пд шкру на лоб. Ще раз оглянувши залишки робота, Церес кинув х соб в сумку, збираючись показати х свому другу, а сам влгся досипати - не хотлося порушувати режим.

'Зручно мати свй нанокостюм, - подумав Церес, влаштовуючись у лжку. - Тут тоб автоматична аптечка, заспокйливе без обмежень, антиботики, стимулятори, навть снодй... Уа-а-а! навть снодйне.'

Глава 7. Praenoscere et minae. (Прогнози погрози)

Я вже казав, за що люблю дронв? Тод повторю ще раз: вони - нколи не зрадять. Просто фзично не зможуть цього зробити. Ось тепер я в черговий раз отримав пдтвердження сво аксоми. Тамничими диверсантами, як на мене напали, виявилися уже знайом мен двйнята. Але це ще пвбди - вони виршили пдставити мене!

Поки я займався порятунком власного нося, Аналтик вкуп з НКом почали дяти самостйно, використали для нейтралзац ворога ус доступн ресурси. На затримання вдправили усх найближчих спайботв та мй диний квад труперв, як патрулювали в порт. Конструкця шпигуна не передбачала участь у бойових дях, тому шанси на затримання оцнювалися як 50/50. Однак зткнення не вдбулося. Побачивши кльксну перевагу ворога, двйнята припинили обстрл спробували втекти. закономрно потрапили у натягнуту мж дронами павутину. Коли ж зрозумли, що х от-от взьмуть у полон - прийняли отруту. Через десять секунд усе було скнчено. з живих в ангар залишилися лише ми з Кайю, але остання уже затихла майже не дихала. Дрон, що так не встиг виплутатися з волосся, одразу ж забив тривогу. Ось тут вилзла проблема - диний бльш-менш придатний для медичних операцй репл-танк зараз був зайнятий модифкацю мо брон. Довелося пожертвувати власною оболонкою запихнути в капсулу Кайю. Ледве встиг. Ще хвилина, мав би на руках ще один труп.