Читаем Знахар полностью

Треба було все перевірити та подумати, але зараз важливіше було обшукати будинок Зенобії Жарци. Треба було сповістити Касю і зібрати команду. Кожна секунда на рахунку. Він волів би сам дослідити закутки будинку цілителя, але на це не було часу. Можливо, цей лист був ключовим у всій справі, він врятував би Якуба (де б він не був), пояснив би, хто кого вбив і які були причини. А може ніякого листа і не було…?

12:00

Ольгерду Орловському довелося сісти на лавку перед лікарнею й дозволити морозному повітрю прояснити його думки. Він ледве почав розглядати цю справу, а тут вже стільки інформації, яка, на додаток, вкрай вплинула на розслідування. І це було підозріло. Досі він ніколи не зустрічав обвинуваченого, який би так охоче спілкувався, оскільки Вероніка Новаковська не могла бути свідком. Якщо вона зіграє правильно, то отримає лише "умовне", але це не було певним. Якщо справа дійде до справи, Якуб Вільк, мабуть, найме найкращих адвокатів, які належним чином мотивуватимуть його клієнта не пробачати жінку, яка його засипала. Не дивлячись на те, що вона його дружина.

А справа була серйозна, співучасть у скоєнні злочину, а може навіть участь в організованому злочинному угрупованні.

Свідчення дівчини були досить сенсаційними, якщо вони підтвердяться, у нього була готова справа. Серйозна справа. Медійна. Це була не кар’єрна сходинка, це був ліфт. Звичайно, президент зможе все заблокувати, коли дізнається, що його дурили. Але якщо щось трапиться, він м’яко підшепне ЗМІ, що потрібно робити, і главі держави доведеться поступитися. Він візьме на озброєння тактику обдуреного лідера нації, який засуджує таку поведінку і вимагає найвищого покарання. І там буде він, Ольгерд Орловський, який, як шериф із кольтом правосуддя, буде відстрілювати наступних шахраїв.

Бам! Бам!

Прямо до крісла генерального прокурора. А потім вже міністерство.

Втім, залишимо плани осторонь, не будемо ділити шкіру на ведмеді. Дівчина сказала забагато і надто вже охоче. Це було підозріло для такого старого профі, навіть якщо нею керувала її совість, у що він не вірив. Для чого? Так, тому що люди брешуть. Постійно тому, що так краще, і чесно кажучи, більшість з їхньої брехні сходить їм насухо. Тож, посилаючись на свідчення Вероніки, він припустив, що вона бреше. Звичайно, все, що вона сказала, мало сенс і логічно укладалося, але це ще не привід сліпо довіряти її свідченням. Це був сигнал, що справу слід розслідувати у світлі цих викриттів.

Він закрив очі, відкинув голову назад і видихнув. Лише тому він не помітив, як Вероніка крадеться під стіною лікарні. Мрії могли позбавити його майбутнього.

12:30

Кшисєк стояв із дурним обличчям перед приймальним відділенням лікарні. Ну як тут не збожеволіти, коли у тебе на плечі рожева сумка з речами коханої, а медсестра з посмішкою повідомляє, що якась там Вероніка Новаковська зникла. Просто. Її тут немає.

– Я тобі дещо скажу.  — нахилилася до нього, насторожено зиркаючи ліворуч і праворуч, пілюля, на перекошеному беджику було надруковано ім’я "Романа".  – Одразу після вашого візиту прийшов той елегантний тип. Поговорив із головним, і його пустили. Він сидів там півгодини, а потім страшенно швидко пішов. Знову спілкувався з головним і навіть грюкнув дверима. Тоді лікар викликав пана Сташека, охоронця, стерегти двері, щоб та, мабуть, не вийшла. Або щоб ніхто не заходив. Ну, а той модник вибіг із лікарні.

– Тобто її пильнував охоронець, а вона втекла? Як?!

– Пан Сташек – пенсіонер.  – Вона відійшла від хлопця і повернулася на робоче місце.  – У нього великі проблеми з сечовим міхуром. Я йому кажу: Стасю, пий журавлину, а він не п’є. І час від часу він йде відлити. У мого чоловіка був хворий сечовий міхур, тому я знаю, що це за біль. Вона, напевно, тоді і вислизнула.

– І ніхто нічого не бачив?  - з недовірою спитав хлопець.

Романа похитала головою.

– А моніторинг?

Цього разу медсестра з жалем усміхнулася.

– У нас тут є моніторинг, на стійці, коли хтось сидить і дивиться. Це тобі не лікарня в Лешней Гурі[68], хлопче.

– Нехай йому грець!

– Ну, коли цей елегантний тип повернеться, він, мабуть, скаже це більш чітко.

– Ви не знаєте, хто це був?

– Уяви не маю, я бачила його вперше в житті. 

Вона повернулася до кабінету і почала складати карти пацієнтів. Ймовірно, це був сигнал, що їхня розмова добігла кінця.

– Можна поговорити з головним?

– Так. Але його вже немає, він також втік з лікарні одразу після зникнення дівчини. Мабуть, сюди їде поліція.

Кшисєк не сумнівався, що місцеві правоохоронці не мали стільки роботи за всю історію відділку.

Йому, натомість, залишилося лише розвернутися на каблуках і залишити лікарню з кислою міною. Якби він спершу не пішов до Генрі, якби... Може, він перебив би того франта? Але що він мав перервати, і хто це був? Поліцейський? Журналіст? Детектив? Вбивця? Сам Інквізитор? Цілком можливо, що він ніколи не дізнається. Кшисєк зупинився і подивився на літню медсестру. Може, він щось з неї витягне?