Читаем Знахар полностью

– І тут у мене є цікава ідея на бізнес: лікар каже, що хтось хворий, а потім цілитель береться за все, виліковує хлопця і заробляє великі гроші. Ніхто не страждає, ніхто не вмирає. Ідеальний злочин. Але Кшиштоф Шорца не має грошей. Він, можливо, може продати свою машину за кілька тисяч, але такі суми нікого не цікавлять. Раніше ви подібним чином підставили президента, але він міг заплатити. Ми звертаємося до більшої кількості людей і поступово складаємо їхній список. Тому дайте мені відповідь на одне питання: в чому тут річ?

Вона мовчала. Це не так, як мало бути. Чому все це зосереджувалося саме на ній? Вона нічого не зробила!

– Я міг би запитати про це вашого чоловіка, але, на жаль, він невловимий. Ще є ваш батько, але він не відповідає на запитання, його по-звірячому вбили сьогодні ввечері. Він жахливо страждав протягом довгих годин, убивця мучив його неймовірно, і я відчуваю, що це було з цієї ж причини. Можливо, хтось, кого ви забагато нагріли, не витримав і дістав старого лікаришку.

Серце жінки забилося, а на лобі виступив холодний піт. Апаратура ожила. Як так – батько помер? А як щодо Якуба, може, той виродок уже вбив його?

– Пані Вероніка, у мене є історія всіх аналізів вашого батька, є також товста папка з вашими результатами, не дуже хорошими, якщо чесно. Я знайду кожного, хто до цього приклався, і, як каже сучасна молодь, придушу їх, як брудну суку. Це лише питання часу, слухання вже тривають. Я даю вам можливість поділитися фактами, які суд обов’язково візьме до уваги, тут вже можете мені повірити. Тим більше, що ваші свідчення значно прискорять відкриття істини і матимуть вирішальне значення.

Її серце все ще билося, але обладнання для моніторингу знову не реагувало. Що за негідник! Може, викликати лікаря? Він точно вижене цього розумника за двері.

– Пані Вероніка?

Вона закрила очі та намагалася заспокоїти дихання. Це допомогло.

– Пані Вероніка?

Кінець цьому допиту. Усе минуло, вона була в цьому впевнена. Немає сенсу виказувати себе крутою.

– Додамо, що якщо вам не байдужа доля вашого чоловіка, то свідчення можуть допомогти нам його знайти.

– Не допоможуть, пане прокуроре. – Найстрашнішим було видавити перші слова. – Пан буде робити нотатки?

9:15

Генрі, всупереч тому, що він казав у лікарні, категорично заборонив Кшисю відвідувати Вероніку, спочатку він мав з’явитися в поліції, передати йому телефон Вероніки, а потім дати відповідні свідчення. Стоячи перед дверима комендатури, він думав, чи правильно він чинить. За останні дні сталося стільки всього, що важко було все це опрацювати і зробити відповідні висновки. Він відчував, ніби його голова була завантажена кількома терабайтами даних при продуктивності першого комп’ютера. Він зраджував Вероніку зараз, це факт. Він не чесно грав з Якубом, це теж факт. Але чи були вони справедливими до нього? Здавалося б, не дуже.

Він почув стукіт у вікно, це Генрі кликав його згори. Гончаки пішли в ліс!

– Покажи мені той телефон.

Поліцейський зовсім не був схожий на втомленого хлопця, який вранці стукав до нього, а він врятував йому життя кавою. Розробка справи стимулювала його краще, ніж доріжка найкращого коксу прямо з варшавських салонів.

– Холера, ти казав правду! – сказав він, переглядаючи історію дзвінків. – Вона вчора дзвонила Якубу і розмовляла з ним. Декілька разів. Через кільканадцять хвилин! Збрехала, і оком не змигнула.

– Що тепер? – запитав хлопець без емоцій у голосі.

– Віддамо технікам, може, ще щось знайдуть. Після того, як ти зробиш все, що буде потрібно зробити тут, можеш йти до лікарні. Якщо ми нічого не зробимо з телефоном до тих пір, збрешеш, що ніде його не міг знайти.

– Не повірить.

– Тобі вона повірить в усьому, повір мені, – недбало сказав Генрі. – А тепер іди за мною, я відведу тебе до нашої левиці. Зі мною вже кілька разів дісталося, що я не привіз тебе на світанку.

– А мій брат тут?

– Зараз його немає на місці. Він пішов дивитися місто.

– Ну, веди мене до сповідальні.

Кімната для прослуховувань виявилася досить милою. Як Кшись дізнався відразу після прибуття поліцейської, через хороші стосунки з Генрі його вирішили допитати в кімнаті для гостей. Тут були стільці та стіл, не найзручніші, але нормальні. Кася була одягнена в ідеально випрасувану форму та з ідеальним макіяжем, не надто сильним, але він підкреслював її неповторну красу. Вона злегка почервоніла, коли хлопець дивився на неї з телячою посмішкою. Тобто він сподівався, що та була телячою, а не розпусною, бо думки його були надзвичайно неохайні.

Початок прослуховування його мало зацікавив, лише дрібниці про місце, час, мету, загальні речі. Тим часом його голова перетравлювала масивні дані, які були впроваджені останніми днями. Він шукав власні відповіді на питання: хто, як, з ким, а головне: чому? Прослуховування набуло цікавого характеру лише тоді, коли поліцейська почала розпитувати про речі, не зовсім пов’язані з учорашніми подіями.

– Як сталося, пане Кшиштоф, що, блукаючи лісом, ви знаходите тіло варшавського журналіста, а через кілька днів стаєте свідком вбивства та самогубства?