Читаем Знахар полностью

Кшись підвівся, підійшов до доктора Харенди й міцно обійняв її. Вона неймовірно пахла. Поєднання бузку та агрусу.

– Це означає, що я знову можу умовлятися на зустрічі!

Йому здавалося, ніби не тільки камінь з серця впав, а цілий гірський масив.

– Я приймаю запрошення, але тільки після закінчення судової справи. Знаєш, ми обидва будемо залучені, тож нікому в залі суду краще не згадувати про роман між лікарем і пацієнтом.

– Звичайно.

Кшисєк не знав, чи вона жартує, чи справді хоче піти на побачення з молодим бідним студентом-істориком.

– Буде приємно з’явитися в салонах Жешува з гарним підлітком. Кшисєк, у тебе є мій телефон, якщо щось знадобиться, негайно дзвони мені. Напиши. Ти маєш в мені друга, а не звичайного лікаря. Хтось з тобою дуже недобре пожартував, так не робиться, і так бути не повинно.

– Дякую тобі. За все. Дійсно. Можна сказати, ти дала мені друге життя.

– Скоріше, віддала перше. Ну, рушай, мене чекає насичений день.

– Ясно. Знову дякую. Пока!

– Побачимось.

Він йшов до машини такий схвильований, що міг легко закинути цей "мерседес" собі на спину і понести його до Сандомира. Хіба що, йому потрібно було охолонути, перш ніж сісти за кермо.

11:00

Телефон задзвонив удруге. Вона вибігла з душу та швидко взяла трубку. Вода капала з неї на кухонну плитку, але її це зовсім не хвилювало. Були речі важливіші за мокру підлогу.

– Його немає, — почула вона стурбований, трохи засмучений голос.

– Ти всім дзвонив?

– Звичайно, дзвонив.

– І нічого?

– Ну, я тобі кажу, нічого. Приватний телефон мовчить, службовий мовчить. Дружина каже, що не бачила його від учора. У лікарні ніхто нічого не знає. У нього були призначені візити на сьогодні, лікування і так далі, його теж шукають. Думаю, заявлять про це в поліцію.

– Курва.

– І у вас все йде за планом?

– Так, усе йде як треба.

– Вероніка, пам’ятай, ми не здамося.

– Знаю. Ось чому я люблю тебе.

– Я тебе теж.

– Що ти робиш?

– Думаю, поїду туди, хоча не знаю, чи є сенс. Я подумаю і повідомлю тобі.

– Гаразд.

– Всього.

– Всього.

12:00

Вона прийняла ванну і поснідала. Деякий час посиділа, тупо дивлячись у вікно. Тобто не зовсім бездумно вона знову пережила ніч із Кшисєком. Іноді навіть обов’язки можуть приносити задоволення. Він був молодим, гарячим і справді збудженим. Ну і дурний. Але він, мабуть, ніколи цього не дізнається. Хоча зникнення лікаря могло значно ускладнити ситуацію, аби тільки не спізнило цілого. У неї вже не було сил чекати, вона хотіла покінчити з цим.

Листоноша пройшов повз вікно і кинув щось у їхню скриньку.

Вона встала й одягла куртку. Вони не отримували багато листів, якщо тільки... це знову не був той псих.

Вона відкрила скриньку. Всередині був один конверт, який вона вже дуже добре знала. З невеликою цікавістю вона глянула на штемпель, який, згідно з теорією Якуба, відповідав наступним місцям злочину.

Вероніка скрикнула.

Конверт впав на сніг...

13:00

Він в’їжджав до Дубецько.

Перш ніж сісти за кермо "мерса", він зробив довгу прогулянку, щоб охолонути. Перші емоції вщухли, дихання вирівнялося, серце вже не вибивалося з грудей. Проте йому все одно подобалася доктор Йоанна Харенда, старша за нього років на п’ятнадцять, але класна й розумна дівчина. Тепер він міг міркувати про такі справи, у нього було все життя попереду.

Тоді він почав планувати, що робитиме з цією дивовижною новиною, але зрозумів один факт: майже ніхто не знав, що він хворий. Тільки професор Блажеєвський, доктор Карасінський і його брат, а також Генрі, Якуб і Вероніка. Тож насправді не було кому продавати цю радісну новину, йому довелося святкувати наодинці.

Спочатку він подзвонив Марку, щоб запитати, як проходить полювання на зірку вечора і що він пропустив. Під час розмови він хотів кричати про своє одужання, але це було абсолютно марним, але потім вирішив використати свого брата, щоб дізнатися правду про негідні практики доктора Радзішевського. Згодом якомусь копу доведеться розслідувати цю справу, і хто краще це зробить, як не його рідний брат? Підводячи підсумок, репортаж із Сандомира був коротким і беземоційним, тому він вирішив допомогти якнайшвидше зловити вбивцю, в результаті чого натиснув на педаль газу в "мерседесі", щоб якнайшвидше перетнути лінію Вісли.

Ситуація дуже ускладнилася, коли подзвонила Вероніка, яка ледь не задихалася від плачу. Внутрішній насмішник, який анітрохи не був збентежений чудесним одужанням Кшисєка, не соромився зробити саркастичний коментар про те, як чудово, коли після сексу телефонує жінка, яка плаче.

Поміж схлипами, риданнями та нервовим ковтанням повітря він почув, що надійшов ще один лист, і вона боялася його відкрити. Найстрашніше, що на штампі було написано "Дубецько". Це означало, що Якуб точно помре. Він має приїхати негайно, бо Якуб десь зник і, можливо, він уже мертвий, лежить на якійсь печі чи що. Звісно, ​​як ідіот, він пообіцяв, що незабаром приїде (над чим не забув посміятися його внутрішній насмішник, а агент Малдер розкритикував – особливо за повну відсутність почуття обов’язку).