Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Маркиан Семёнович Шашкевич , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно — весело й робилось...От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів. Глядить — щось їде по дорозі... Йому й байдуже, хто на возі...Коли зближається — аж то Кіндрат, Всесвітній кум і сват.— Здоров, Кіндрате! — Влас гукає. — Куди се Бог носив?— А на базар пашню возив, — Кіндрат йому мовляє.— Що ж, — Влас пита, — чи справивсь молодцем?— А бач, вертаюсь порожнем...Та що балакать нам про теє... Ось попитай, що бачив я!І, матінко моя!Я бачив в городі такеє,Що тільки в казці розказать. Дивлюся — люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?!Покинув віз коло Гордія,А сам побіг, щоб поглядіть... Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись...Та вже ж було на що й дивитись: Яких я бачив там звірюк, Довготелесих та страшних гадюк, Комашечок... А овечата? Подивишся — аж сміх бере:Такі малесенькі, як кошенята... Хоч німець грошики й дере,Та вже ж і диво, пане-брате!— А бачив бугая, Кіндрате? — Питає Влас. — Учора бувУ городі наш титар...З ним їздив і Микола-писар...Од них я чув,Що є бугай над бугаями, Неначе добрий віз з снопами...— Який бугай? Я бугаяНе вгледів якось, пане-брате...— Овва! Такий же ти, Кіндрате!Таких Кіндратів бачив я, — Уміють добре прибрехати...Та цур їм! — лучче не чіпати...

КУПЕЦЬ ТА МИШІ

Один купець хороший дворик мав. Щоб де було свій крам складатиТа всякую бакалію ховати, Він у дворі комору збудував.Купує мій купець, купує та складає; Всього багато накупив, —Усяк хазяїн добре знає,Що іноді Мишва проклята виробляє; Купець се знав та й напустивДесятка півтора Котів. Коти засіли за мішками; Мишва притихла; все як слід,Бо де не виглянь, — всюди Кіт. Гаразд управились з Мишами, Так друге лихо завелось: Знайшовся злодій між Котами; Мишей не чуть, а краде хтось.Дознавсь купець, що пахне не Мишами,Не розпитавсь та й став кричать:«Е, треба ж їм гаразд всім прочуханки дать!»Почувши се, Коти не довго ждали, Взяли та й повтікали.Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків —І почала хазяйнувати, —Не стільки їсти, як псувати. Напорала Мишва купцеві баришів,Аж плаче він біля своїх мішків.Дурний купець, та й годі!А нащо ж всіх порозганяв, Коли один злодюга крав?Як не піймав, то й не кажи, що злодій.