Библибоба

Читаем Сонети полностью

Сонети

Вільям Шекспір

Чи це з твоєї волі образ твійЯвляється примарою щоночі.Розплющує мої дрімотні очі,Відгонить сон і нищить супокій?Чи це до мене шлеш ти свого духа, —Слугу й раба ревнивих підозрінь, —Щоб при мені він, як незрима тінь.Моїх учинків наглядав і слухав?О ні! Не досить любиш ти, щоб тимСебе й вночі тривожить без потреби.Це, біля мене ставши вартовим,Моя любов піклується про тебе,Щоб ти була щаслива уві сні —Комусь близька, для мене — в далині.

62

Гріх себелюбства — гріх моїх очей,Душі і тіла непростимий гріх.І лікування марне тут: ачейГріха не вирвати з грудей моїх.Отож і малював мій зір менеВродливцем пишним з голови до ніг.І серце вірило моє дурне,Що вродою усіх я перемігА в дзеркалі (лукавий фарисей!) —Подоба зморщена — моя чи ні?О грішне око! Як же хворий сейВсе бачене шельмує в маячні.Тебе повсюдно в серці я несу,Тож око й віддає твою красу.

63

Настане час, коли мою любов,Так, як мене, зігнуть додолу роки,І в жилах юна охолоне кров,І ляжуть зморшки на чоло глибокі;Твій ранок ступить на нічний поріг,І меркнути почнуть весняні шати,І всі скарби, що ранок їх беріг,Не будуть більше золотом блищати.Про час отой фортеця в мене є,Де слова мідь, певніша від гармати,Здола красу, як не життя твоє,Від часу згубного охороняти.Твоя фортеця — чорні ці рядки,І врода в них переживе віки.

64

Дивлюсь, як нищівна́ потуга літКрасу віків змітає і корони.Одвічні вежі, мармур і граніт, —Ніщо не зна від смерті охорони.Щодня ненатлий океан в злобіПрибоєм землю пожира багату,І суша, з морем ставши на двобій,Вирівнює здобутками утрату.Дивлюсь — одні держави піднялись,А ті уже дійшли свого розвалу.І страшно думати, що смерть колисьЛюбов мою зруйнує нетривалу.Ці мислі чорні прирекли менеНа сум за тим, що скоро промайне.

65

Мідь і граніт, земля і океаниНе вистоять під натиском часу.Тож як твою оборонить красу,Тендітна квітко, витворе весняний?Проти облоги войовничих днівЧи може встояти дихання літа,Коли в покорі никне міць граніту,Нікчемна перед пащею віків?О скорбна думо, марення безсиле!Для свіжості земної красотиХто може сховище тривке знайти,Щоб від часу спасти обличчя миле?Та над сторіччями краса твояЗ мого чорнила, може, засія.

66

Перейти на страницу:
Читать далее

Похожие книги

Недосказанное
Недосказанное

Свободны от связи, но не друг от друга… Пришло время выбрать на чьей ты стороне… Внешне Разочарованный дол – это тихий английский городишко. Но Кэми Глэсс известна правда. Разочарованный дол полон магии. В давние времена семья Линбернов правила, устрашая, наводя ужас на людей с целью их подчинения, чтобы убивать ради крови и магических сил. Теперь Линберны вернулись, и Роб Линберн собирает вокруг себя чародеев для возвращения городка к старым традициям. Но Роб Линберн и его последователи – не единственные чародеи Разочарованного дола. Необходимо принять решение: заплатить кровавую жертву или сражаться. Для Кэми это больше, чем простой выбор между злом и добром. После разрыва своей связи с Джаредом Линберном она вольна любить кого угодно. И кто же будет ее избранником?

Сара Риз Бреннан , Нина Ивановна Каверина

Любовное фэнтези, любовно-фантастические романы / Поэзия / Cтихи, поэзия / Стихи и поэзия
Читать бесплатно
Вирши
Вирши

В настоящее издание впервые включен широкий свод ранних — белорусских и польско-латинских — стихов выдающегося восточнославянского писателя XVII в. Симеона Полоцкого. В книгу также вошли не публиковавшиеся прежде церковнославянские стихотворения из его рукописных сборников «Рифмологион» и «Вертоград многоцветный». Это позволит читателю составить цельное представление о поэзии Симеона Полоцкого, познакомиться с его философскими и нравственно-эстетическими воззрениями. Книга адресуется как специалистам-филологам, так и широкому кругу читателей.

Симеон Полоцкий , Михаил Февралев

Поэзия / Древнерусская литература / Cтихи, поэзия / Стихи и поэзия / Древние книги
Без регистрации
Будем как солнце. Книга символов
Будем как солнце. Книга символов

Константин Дмитриевич Бальмонт , Константин Бальмонт

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Полная версия
Григорий Грег «Капли крови»
Григорий Грег «Капли крови»

Григорий Грег – главный герой вампирской саги Ярославы Лазаревой. До своего превращения в вампира Грег был поэтом, но после утратил свой дар. И когда он вернул человеческий облик, его душа ожила, и он снова начал писать.В этом уникальном сборнике представлены стихотворения Грега разных периодов его творчества, его дневниковые записи и бонус для читателей: эссе "Лазоревый мотылек вампира", которое публикуется впервые.

Ольга Лазорева

Поэзия / Поэзия / Фантастика / Ужасы и мистика / Стихи и поэзия
Читать Онлайн
Избранное