Читаем Останній страх полностью

Милий боже! Треба попередити Мета на той випадок, якщо мексиканські органи влади вирішать провести впізнання тіл за його участю. Келлер відклала убік планшет і замислилася. Той факт, що Евана Пайна знайшли надворі, підтверджував теорію Адлерів про вбивство. Він давав відсіч комусь, хто намагався увійти до будинку через задні двері, вони його вбили, а згодом тіло роздерли собаки. Зловмисники порішили решту родини і перерізали газопровід. Разом із тим могло статися, що Еван Пайн помітив витік газу і вийшов надвір, щоб перевірити, перш ніж надихався і отруївся. Але могла бути й альтернативна теорія. Келлер спали на думку пошуки в інтернеті з родинного комп’ютера щодо самогубства. Може, ішлося про недоладне самогубство? Або ще гірше: убивство-самогубство? Вона тримала ті думки при собі.

— Мені потрібні копії фотографій, — сказала Келлер.

— Наш юрист сказав, що ми не зобов’язані надавати їх вам, принаймні без гарантій, — промовила Джуді.

Келлер втупилася в неї важким поглядом, висловлюючи своє незадоволення.

— Та можливо, ми могли б допомогти одна одній, — продов­жила Джуді.

— Яким чином? — поцікавилася Келлер після тривалого мовчання.

— Наш детектив знайшов дещо таке, чого не помітили місцеві копи. — Джуді знову понишпорила в сумці. Дістала звідти конверт кур’єрської пошти з нічним штампом. Обережно вийняла з коричневого картонного пакунка маленький зіплок-пакет.

— Що це? — запитав Келлер. Всередині лежав аркуш чи обривок мапи.

— Поліція дозволила нашому детективу оглянути місце злочину.

Келлер відкрила рот, ніби хотіла щось сказати, вилаяти їх за те, що вони наслідили там, але Джуді заспокійливо махнула рукою.

— Знаю-знаю, але вони все одно вже закрили справу, заявивши, що причиною смерті був нещасний випадок.

— Що він знайшов? — запитала Келлер, збагнувши, що читання поліцейського акта огляду місця злочину не мало користі. А ще їй кортіло дізнатися, що було в пакеті.

— На місці злочину не знайшли ніяких відбитків, — промовила Джуді, — усе протерли, від підлоги й до стелі, урни для сміття в кухні та ванній випорожнили, баки для сміття надворі — теж.

Це викликало підозру. Ненормально. Але всьому можна знайти логічне пояснення.

— Можливо, місцева поліція дозволила прибиральниці навести лад, — сказала Келлер, — або самі Пайни вирішили прибрати перед від’їздом…

Джуді приречено зітхнула.

— Тулумські копи, звісно, не помітили в цьому нічого дивного. Але наш детектив вбачає руку професіонала. А коли він оглядав будинок знадвору — там, де знайшли тіло Евана Пайна, — він знайшов оце.

Джуді передала Келлер пластиковий пакет.

— Будинок, де зупинилися Пайни, оточений високою огорожею, через це ніхто не побачив тіло раніше. Хвіртка зачинена на засув. Наш детектив знайшов це біля хвіртки.

Келлер взяла пакетик, тримаючи його великим та вказівним пальцями, і піднесла до очей. Червона крапка, приблизно міліметр у діаметрі, на зеленому листку.

— А чи не може це бути кров Евана Пайна? — запитала Келлер.

— Можливо. Але Евана знайшли доволі далеко від хвіртки, а крона цього дерева розташовується не нижче ніж на рівні плеча дорослої людини. Навряд чи кров могла потрапити так високо, коли тіло роздирали собаки. Та вам видніше, ми сподіваємося, ви нам скажете.

Келлер примружилася.

— Ви могли б провести аналіз ДНК, можливо, це наведе вас на слід, — продовжувала Джуді.

— ФБР — не приватна лабораторія з аналізу ДНК. І ми не можемо розголошувати матеріали конфіденційного розслідування, — заявила Келлер.

Джуді вибухнула:

— Послухайте, наш юрист сказав, що у вас немає необхідної юрисдикції і ми не зобов’язані передавати вам цей зразок крові. Ми можемо найняти експертів з ДНК та спеціалістів з генеалогії, щоб вони пробили по загальнодоступних базах ДНК. Але спробуймо не марнувати ваш і наш час і допомогти одна одній.

Келлер мала сумніви щодо правоти юриста Адлерів.

Правові норми з федеральної боротьби з організованою злочинністю надають США необхідну юрисдикцію щодо вчинених за кордоном убивств, якщо це сприяє розслідуванню внутрішніх кримінальних злочинів, а справа компанії «Марконі» підпадала під цю вимогу. До того ж здібний адвокат міг довести потрібний зв’язок між найвіддаленішими подіями.

— Чого саме ви хочете? — запитала Келлер.

— Нічого особливого. Проженіть зразок через CODIS і повідомте нам результати.

CODISом називали могутню систему баз даних, де зберігалися мільйони профілів ДНК, зібрані федералами, державними службами і органами місцевого правопорядку. Якщо ця кров належить комусь із правопорушників або членам їхніх родин, CODIS обов’язково це визначить. А якщо федералам не вдасться знайти щось через CODIS, у них є зв’язки з приватними біокомпаніями, які вже не раз виконували їхні доручення з тестування та аналізу ДНК.

Джуді помовчала і додала:

— Це все, що нам треба. Якщо ви погодитеся на угоду, ми зобов’язуємося не розголошувати нічого без попереднього узгодження з вами. Якщо виявиться, що цей зразок крові не має значення — тобто це кров Евана Пайна або якоїсь тварини, — ми це знатимемо.